Прикладом сім'ї, характерною для язичницької культури, є російська родина XII - XIV століть.Жінка мала свободою як дошлюбної, так і в шлюбі. Обмежувалася не тільки влада батька, а й владу чоловіка. Жінка мала можливість розлучення і могла повернутися до матері та батька.
Перемога християнської моделі сім'ї над язичницькою характеризується зміною типів відносин між батьком, матір'ю та дитиною.Члени сім'ї коряться батькові, як піддані монарху або диктатору і, далі, як всі люди - єдиному Богові, Отцю Небесному. Тріада - Батько - Правитель - Бог - основа патріархальної ідеології.
Протестантський діяч Мартін Лютер (1485 - 1546) виступав проти традиційного таїнства шлюбу, вважав, що метою шлюбу є народження дітей і спільне життя подружжя у взаємній вірності. Ставлення до жінки (дружині, дружині, дочці) залишилося за межами сфери відносин, освячених релігією. Разом з тим до XVII століття у Німеччині, Голландії і Шотландії став поширюватися погляд на сімейні відносини як духовна єдність чоловіка і дружини. У міру того як у США жінки отримували все більше прав, ставлення до шлюбу радикально змінювалося. Цьому сприяли спочатку боротьба жінок за виборчі права, а в подальшому набирає чинності феміністський рух.
У всі часи до заміжнім жінкам і одруженим чоловікам виявлялося більшу повагу, ніж до холостим. Ставлення до розлучень також завжди було ганебним, деколи вони були практично неможливими. Людство прагне впорядкувати свою життєдіяльність, нормувати міжособистісні відносини, щоб з хаосу створити порядок, підтримувати стабільність. Так і сімейно-шлюбні відносини визначаються і нормуються, за допомогою релігії, моралі, громадської думки.
